Щоденна традиція стала болючим, але водночас важливим нагадуванням про страшну ціну, яку Україна платить за свою свободу та незалежність. Кожна хвилина мовчання – це тисячі невиплаканих сліз, мільйони зламаних доль, нездійснені мрії та обірвані життя. Це пам'ять про військових, які віддали своє життя на полі бою, захищаючи рідну землю. Це пам'ять про цивільних, які стали безневинними жертвами ворожих обстрілів та бомбардувань. Це пам'ять про дітей, які ніколи не підуть до школи, не відчують першого кохання, не побачать мирного неба над головою.

Сьогоднішня хвилина мовчання особливо гостро відгукується в серцях кожного українця. З кожним днем війни біль втрат стає все відчутнішим, а рани, завдані агресором, – глибшими. Ми співчуваємо кожній родині, яка втратила своїх рідних та близьких. Немає слів, які могли б вгамувати цей біль, немає ліків, які могли б загоїти ці рани. Ми пам'ятаємо кожного, хто віддав своє життя за Україну, і ця пам'ять дає нам сили боротися далі.

Ми віримо, що обов'язково настане той день, коли на нашій землі запанує довгоочікуваний мир. День, коли не лунатимуть вибухи, не гинутимуть люди, а діти зможуть спокійно спати у своїх ліжках. День, коли ми зможемо згадувати цю страшну війну як темну сторінку нашої історії, з якої ми вийшли сильнішими та мудрішими.